Пожежобезпечність мінеральної вати

Мінеральна вата – дуже популярний в Україні матеріал, який використовують протягом багатьох років, вважаючи її найкращим утеплювачем. Проте, традиційна мінвата має багато недоліків, одним з яких є її висока гігроскопічність, через що вона деформується та втрачає усі свої теплоізолюючі властивості.

Отже, якщо в мінераловатний утеплювач попала вода, його потрібно міняти. Така серйозна вада мала б назавжди відбити охоту використовувати мінвату в якості теплоізолятора, однак, як це не парадоксально, армія її прихильників анітрохи не зменшується — мовляв, зате вона не горить.

В теорії це так, але на практиці утеплені мінеральною ватою будинки часто палають не гірше соломи, утворюючи настільки високу температуру, що струмені води із пожежних брандспойтів випаровуються не долітаючи до вогню.

Чому ж тоді такий горючий матеріал класифікується як пожежобезпечний?

Для відповіді на це питання слід взяти до уваги, що мінеральна вата — це спільна назва цілої групи будівельних матеріалів, які використовуються з метою утеплення та ізоляції.

Для виробництва мінеральної вати використовують 3 основних матеріали:

  • скловолокно (бите скло)
  • шлак (відходи металургії)
  • камінь (як правило, базальт або кварц)

На перший погляд мінеральна вата — органічний матеріал, в якому просто нема чому горіти, але річ в тім, що в процесі її виробництва для формування кінцевого виробу для боротьби з гігроскопічністю додаються синтетичні смоли та формальдегіди, які і обумовлюють її горючість. Якщо ж в якості зв’язуючого матеріалу використовується органіка, то мінеральна вата не тільки не горить, але й перешкоджає розповсюдженню вогню.

Отже, пожежобезпечність мінеральної вати цілковито залежить від її складу. Якщо мінвата виготовлена із дотриманням технологій з кам’яного волокна на натуральному органічному зв’язуючому (глинисті групи тощо), то вона заявляється виробником класом НГ — негорюча.

Пожежобезпечна мінеральна вата групи НГ широко представлена на сучасному будівельному ринку багатьма компаніями, серед яких виокремлюються відомі бренди, назви яких вже давно стали синонімом якісного та вогнестійкого термоізолятора.

Наприклад, датська компанія Rockwool випускає негорючі базальтові мінераловатні плити, які завжди користуються великим попитом у забудовників, незважаючи на свою солідну вартість.

Найвідоміший в Європі німецько‑іспанський концерн URSA також випускає високоякісну скловолоконну продукцію класу НГ — зокрема, це негорюча мінвата М-15 для скатних дахів.

Так само затребуваною є продукція французької компанії ISOVER — світового лідера у виробництві мінеральних утеплювачів та ізоляції. Це один з небагатьох виробників відразу двох видів мінеральної негорючої вати: на основі кварцу і базальту.

Компанія Knauf (Німеччина) постачає на ринок продукцію на основі штапельного скловолокна, яке має низку переваг, завдяки яким теплоізолятор цього виробника є одним із найбільш популярних ізоляційних матеріалів у світі.

Пожежобезпечна мінеральна вата робить будинок не лише теплим, але й безпечним, особливо, якщо йдеться про базальтовий утеплювач, який є екологічним, оскільки не містить забруднювачів та шкідливих синтетичних домішок.

Базальтова мінвата на 97% складається з каменю і не містить фенолу в якості зв’язуючої речовини, чим грішили утеплювачі старшого покоління. Завдяки виключно органічному вмісту та відсутності у складі горючих сполук, даний матеріал характеризується винятковою вогнестійкістю, адже не лише не горить, але й не підтримує горіння.

На сьогоднішній день негорюча мінеральна вата є найбільш затребуваним видом мінерального утеплювача і продукується переважно у вигляді плит або матів.

Мінераловатні негорючі плити випускаються у широкому ціновому та розмірному діапазоні і з різними технічними характеристиками.

М’які мінераловатні плити малої щільності використовуються у будь‑яких конструкціях, де немає поверхневого навантаження.

Напівжорсткі базальтові плити середньої жорсткості застосовуються у вертикальних конструкціях.

Жорсткі мінераловатні плити підвищеної щільності надаються до використання в усіх конструкціях — горизонтальних, вертикальних, похилих тощо, — а також в покрівельних системах без бетонної стяжки.

Друге за популярністю місце після мінераловатних плит займають мінераловатні мати. На відміну від плит, мати прошиваються спеціальною ниткою так, що в результаті отримують полотно, подібне до ковдри. Випускаються мати різної товщини, а їхня довжина досягає 6 метрів. На відміну від мінеральних плит, мати йдуть з верхнім захисним шаром із сітки або алюмінієвої фольги.

Мінераловатні негорючі плити/мати особливо затребувані для використання у легкозаймистих дерев’яних спорудах — домах, банях, верандах, прибудовах тощо.

Лише такого роду утеплювач може захистити їх від загоряння та одночасно забезпечити належний рівень теплозбереження.